неділя, 7 грудня 2014 р.
Урок 1
Причини і
початок війни. Події 1939–1942 рр.
Мета: визначити причини, характер, періодизацію Другої
світової війни, залучаючи історичну карту, характеризувати основні театри
воєнних дій у Європі, Північній Африці, Південно-Східній Азії та Тихому океані,
умови мирних договорів Німеччини та її союзників; аналізувати процес формування
антигітлерівської коаліції; розвивати в учнів вміння встановлювати
причиново-наслідкові зв’язки, працювати з історичними джерелами, робити
висновки та
узагальнення; сприяти патріотичному вихованню учнів.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку
І. О рганізаційний момент уроку
ІІ . Актуалізація опорних знань
Робота з картою «Європа напередодні Другої світової
війни»
Учні знаходять на карті провідні країни світу, пригадують,
до яких типів держав вони належать, які між ними існували суперечності.
Бесіда
1. Яку політику проводили тоталітарні і яку
демократичні країни в 30-х роках? Наведіть приклади.
2. Чому не була створена система колективної безпеки?
3. Коли та за яких умов виникли осередки війни в Азії
та Європі?
4. Чому Ліга Націй і демократичні сили світу не змогли
перешкодити агресорам у здійсненні їхніх планів?
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь.
Друга світова війна стала найбільш масштабною і найбільш
жорстокою в історії людства. Воєнні дії відбувалися на території Європи, Азії,
Африки й Австралії, на усіх морях і океанах.
У війні брала участь 61 країна світу, 80 % населення
Землі. На території 40 країн було мобілізовано 110 мільйонів чоловік; втрати
сягнули 50–55 мільйонів. Війна знищила тисячі міст і сіл, безліч матеріальних
цінностей та визначних пам’яток культури. У ході війни вперше були застосовані
нові види зброї, у тому числі атомна бомба.
ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Причини, характер, періодизація Другої світової війни
У ч и т е л ь. Жахливі наслідки Другої світової війни
вимагають осмислення й опанування кожним новим поколінням, засвоєння нами конче
необхідних й актуальних уроків історії, адже кожного з нас турбує питання, чому
так сталося.
Питання про причини Другої світової війни залишається
в історичній науці досить дискусійним і не має однозначної відповіді.
Ключем до їх розуміння повинна стати оцінка війни як
продовження політики певної держави, насамперед її правлячих кіл,
насильницькими засобами.
Учні записують причини війни, опрацювавши відповідний
текст підручника.
Причини війни
1. Версальсько-Вашингтонська система, яка зумовила
нове загострення міжнародних суперечностей.
2. Нерівномірність економічного і політичного розвитку
провідних країн світу.
3. Світова економічна криза 1929–1932 рр. («Велика
депресія»), яка ще більше поглибила суперечності між великими країнами.
4. Прагнення агресивних держав до нового поділу світу,
загарбання колоній, джерел сировини та ринків збуту.
5. Політика «умиротворення» агресора з боку правлячих
кіл Великобританії
та Франції у поєднанні з американською політикою
ізоляціонізму.
Нацистська
Німеччина
|
Розраховувала поневолити сусідні країни, розгромити
Радянський Союз, створити нову колоніальну систему
в Африці, на Близькому Сході; прагнула панування
в Європі і світі
|
Фашистська
Італія
|
Бажала перетворити Середземне море в Італійське
озеро, підпорядкувати собі країни Балканського півострова і Близького Сходу,
частину Східної і Північної Африки Мілітаристська
|
Японія
|
Мала намір захопити Китай, частину СРСР, Бірму,
Індонезію, Філіппіни та інші країни в басейні Тихого океану; прагнула
світового панування
|
Робота з таблицею
За текстом підручника учні заповнюють таблицю.
Періоди війни
Перший період
1 вересня 1939 р. —
22 червня 1941 р.
|
Початок Другої світової війни: від нападу Німеччини
на Польщу до агресії проти СРСР
|
Другий період
22 червня 1941 р. —
18 листопада 1942 р.
|
Розширення нацистської агресії: від нападу Німеччини
на СРСР до початку контрнаступу радянських військ під Сталінградом
|
Третій період
19 листопада 1942 р. — 5 червня 1944 р.
|
Корінний перелом у ході війни: від контрнаступу
радянських військ під Сталінградом до відкриття
Другого фронту і наступу в Україні
|
Четвертий період
6 червня 1944 р. —
8 травня 1945 р.
|
Розгром фашизму і нацизму в Європі: від відкриття
Другого фронту до капітуляції Німеччини
|
П’ятий період
9 травня 1945 р. —
2 вересня 1945 р.
|
Розгром мілітаристської Японії: від капітуляції
Німеччини до капітуляції Японії
|
Військові дії 1939 — червень 1941 рр.
У ч и т е л ь.
1 вересня 1939 р. есесівці, перевдягнені у польську
військову форму, влаштували провокацію на німецько-польському кордоні, напавши
на німецьку радіостанцію у м. Глейвіце. Гітлерівська Німеччина розпочала бойові
дії проти Польщі. 3 вересня Велика Британія, а 4 вересня і Франція оголосили
війну Німеччині, проте активні бойові дії на Західному фронті Німеччини не
велися (так звана «дивна війна»). Так почалася Друга світова війна.
Робота з джерелами інформації
Документ 1
«Справа не в Данцігу, — казав Гітлер. — Для нас мова
йде про розширення життєвого простору і забезпеченні постачання, а також про
розв’язання балтійської проблеми».
Документ 2
«Згідно з планом «Вайс», затвердженим Гітлером 11
квітня 1939 р., проти Польщі було спрямовано 58 дивізій з 75, що їх налічував
вермахт, два повітряні флоти (1 тис. бомбардувальників, 105 винищувачів).
Загальна кількість німецьких солдат і офіцерів становила 2 млн чоловік. Їм
протистояла польська армія — 1,35 млн солдатів і офіцерів (30 піхотних дивізій,
10 резервних дивізій,
22 кавалерійські бригади, що були об’єднані у 6 армій
і группу «Нарев»). Польща мала 29 рот застарілих панцирників, 9 рот легких
танків, близько 500 літаків застарілих конструкцій. Війська були розтягнуті
уздовж кордону».
Запитання
1. Чому війну Німеччина розпочала саме з нападу на
Польщу?
2. Порівняйте співвідношення військових сил,
спрогнозуйте результати
протистояння між Польщею і Німеччиною. Чи вдасться
Польщі вистояти проти Німеччини?
У ч и т е л ь. 2 жовтня 1939 р. Польща капітулювала.
Робота з таблицею, що супроводжується показом на карті
Територіальні загарбання Німеччини у 1939–1941 рр
.
Країна-
агресор
|
Загарбані території
|
Дата
|
Німеччина
|
Північна Польща Норвегія, Данія Голландія,
Бельгія, Люксембург Північна і Центральна Франція
Югославія, Греція
|
1 вересня — жовтень 1939 р.
9 квітня — червень 1940 р.
10 травня 1940 р.
5–22 червня 1940 р.
Квітень 1941 р.
|
СРСР
|
Південно-Східна Польща
(Західні Україна і Білорусія)
Північна Бессарабія
Прибалтика (Литва, Латвія, Естонія) Війна з
Фінляндією
|
17 вересня 1939 р.
Червень 1940 р.
Серпень 1940 р.
Листопад 1939 — березень 1940р.
|
До літа 1941 р. Німеччина окупувала дев’ять
європейських держав. Румунія, Угорщина, Болгарія та Фінляндія стали союзниками
Гітлера. Швеція, Швейцарія та Ісландія залишились нейтральними. Японія захопила
французькі колонії в Індокитаї.
Розпочавши Другу світову війну, Німеччина за підтримки
Італії фактично встановила свою гегемонію в Європі.
План «Барбаросса». Напад Німеччини на СРСР
У ч и т е л ь.
22 червня 1941 р., згідно з директивою Гітлера № 21
«План "Барабаросса”», підписаною фюрером 18 грудня 1940 р., німецькі
війська перейшли в наступ на СРСР — розпочалася Велика Вітчизняна війна, яка
тривала до травня 1945 р.
Німецький генеральний штаб і сам Гітлер не без
задоволення добирали назви для своїх воєнних планів.
План захоплення Польщі називався «Вайс» («Білий»),
Франції, Нідерландів та Бельгії — «Гельб» («Жовтий»), жіночим іменем «Маріта»
називалася операція із загарбання Греції і Югославії.
Для плану війни проти СРСР фашистські воєначальники
обрали ім’я жорстокого германського імператора Фрідріха Барбаросси. Барбаросса
(Рудобородий) жив у XII ст., командував лицарським військом і пролив багато
людської крові.
Назва «Барбаросса» («Barbarossa Fall») визначала
характер війни — жорстокий, винищувальний, руйнівний. Такою і замислювалась
фашистською верхівкою війна.
Робота з історичними джерелами
Інструктивний додаток до плану «Барбаросса»
«Війна проти Росії, — відверто йшлося в інструктивному
додатку до цього плану, — один із найважливіших етапів боротьби за існування
німецького народу. Це стародавня битва германців протии слов’янства, захист
європейської культури від московитсько-азіатського нашестя, оборона проти
європейського більшовизму.
Мета цієї війни — розгром сьогоднішньої Росії, тому
вона повинна вестися з надзвичайною жорстокістю».
Зі щоденника начальника генерального штабу сухопутних
військ генерал-полковника Гальдера. 30 березня 1941 р. «Мова йде про боротьбу
на знищення. Ми ведемо війну не для того, щоб консервувати свого противника…
Ця війна буде суттєво відрізнятися від війни на
Заході. На Сході сама жорстокість — благо для майбутнього».
Запитання
Які принципові положення нацистської ідеології
простежуються з документів?
У ч и т е л ь.
30 березня 1941 р. на великій нараді Гітлер у
двогодинній промові говорив про поділ Радянської країни між Німеччиною та її
союзниками.
Було сказано про те, що необхідно знищити 30 млн
слов’ян, потім чисельність населення буде обмежена кількістю, необхідною для
обслуговування арійської раси. На реалізацію плану «Барбаросса» відводилося
півтора-два місяці. Німецький наступ на Радянський Союз мав розвиватися з
трьома основними стратегічними напрямами. Група армій «Північ» наступає зі
Східної Прусії через Прибалтійські республіки на Псков, Ленінград; група армій
«Центр» — з району Варшави на Мінськ, Смоленськ, Москву; группа армій «Південь»
— з району Любліна на Житомир, Київ. Головний удар спрямований на Москву.
Фашисти вважали, що падіння столиці приголомшить
радянських людей, вони втратять волю до боротьби, розгубляться. Тоді німцям
залишиться лише знищити окремі осередки опору. Війна закінчиться після
захоплення Москви.
Події 1941–1942 рр.
Формування антигітлерівської коаліції
Радянсько-німецький фронт
• 10 липня — 10 вересня 1941 р. — Смоленська битва —
группа армій «Центр» зупинена на підходах до Москви.
• 7 липня — 19 вересня 1941 р. — оборона Києва —
оточення військами групи армій «Південь» військ Південно-Західного фронту
генерала М. Кирпоноса.
• 5 серпня — 16 жовтня 1941 р. — оборона Одеси.
• 8 вересня 1941 р. — початок блокади Ленінграда
(тривала 900 днів) — голодною смертю загинуло понад 800 тис. Жителів міста.
• 5 грудня 1941 р. — початок радянського контрнаступу
під Москвою, ворога відкинуто від столиці на 150–300 км.
Висновок. План німецької «блискавичної війни» проти
СРСР
було зірвано. Однак становище на Східному фронті
залишалося критичним.
Запитання
Які були причини невдач Червоної армії в 1941–1942
рр.?
Причинами невдач Червоної армії в 1941–1942 рр.
визначають:
1. Політичні і стратегічні прорахунки радянського
керівництва.
2. Репресії 1937–1938 рр. командного складу Червоної
армії.
3. Відсутність ініціативи серед офіцерів в умовах
диктатури Сталіна.
4. Німецька армія мала досвід воєнних операцій
1939–1940 рр. і потенціал всієї Європи.
Тихоокеанський театр воєнних дій
• 7 грудня 1941 р. Напад японців на американську
військово-морську базу Перл-Харбор на Гавайських островах — фактично припинив
існувати Тихоокеанський флот США. США і Великобританія оголошують війну
Німеччині.
• 10 грудня 1941 р. — оголошення урядом Китаю війни
Німеччині та Італії.
• 11 грудня 1941 р. — оголошення Німеччиною та Італією
війни США.
Висновок.
Напад на Перл-Харбор спонукав США вступити у війну.
Невдовзі ситуація почала швидко змінюватися. США і
Великобританія перекидали свої сили з Атлантики в Тихий океан, до того ж вони
мали значно більший економічний потенціал, ніж Японія. Війна в Азії та на
Тихому океані набула тривалого характеру.
Завдання
Знайдіть на карті Перл-Харбор та інші географічні
об’єкти, де у грудні 1941 р. точились військові дії.
Війна у Північній Африці
• 1940–1941 рр. — намір італійських фашистів створити
імперію в Африці та перетворити Середземне море на «внутрішнє море» Італії.
• Серпень 1940 р. — Італія захопила Сомалі, частину
Кенії та Судан.
• Середина вересня 1940 р. — вторгнення з Лівії до
Єгипту.
• Грудень 1940 р. — розгром італійців англійськими
військами.
• Початок 1941 р. — прибуття на допомогу італійцям
німецького танкового корпусу генерала Е. Роммеля.
• 8–23 жовтня 1942 р. — битва під Ель-Аламейном
(Північна Африка), що завершилась перемогою британців
• Листопад 1942 р. — висадка американського корпуса в
Марокко, англійців в Алжирі.
Висновок.
У Північній Африці дії італо-німецьких військ не були
такими успішними, як у Європі.
Завдання
Знайдіть на карті Ель-Аламейн.
Створення Антигітлерівської коаліції
А н т и г і т л е р і в с ь к а к о а л і ц і я —
об’єднання країнз метою
боротьби проти нацистської Німеччини (СРСР, Англія,
США, Франція та ін.).
• 12 липня 1941 р — англо-радянська угода про спільні
дії у війні проти Німеччини.
• Серпень 1941 р. — підписання Ф. Рузвельтом та В.
Черчиллем Атлантичної хартії — програмового документа, до якого згодом
приєднався й СРСР.
• 7 листопада 1941 р. — поширення Конгресом США закону
про ленд-ліз, який поширювався на СРСР (військова допомога під час війни
країні, яку було піддано нападу).
• 1 січня 1942 р. — підписання у Вашингтоні
представниками 26 держав Декларації Об’єднаних Націй про спільну боротьбу з
країнами фашистського блоку.
• 11 червня 1942 р. — підписання
радянсько-американської угоди про взаємну допомогу у веденні війни.
ТЕСТ:1
http://learningapps.org/display?v=pakvj1rb101
ТЕСТ:2
http://learningapps.org/display?v=p65cdurga01
ТЕСТ:1
http://learningapps.org/display?v=pakvj1rb101
ТЕСТ:2
http://learningapps.org/display?v=p65cdurga01
УРОК 2
Окупаційний режим у країнах Європи. Голокост. Воєнні події 1943 р. Визволення території СРСР
Мета: характеризувати особливості окупаційного режиму та Руху Опору на окупованих територіях, його політичну орієнтацію та форми боротьби; пояснювати причини переходу військової ініціативи до радянських військ у 1943 р., працювати з поняттями «новий порядок», «Рух Опору», «Голокост», «колабораціонізм»; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, встановлювати
причиново-наслідкові зв’язки, висловлювати власну точку зору; виховувати в учнів толерантність, повагу до людей різних національностей, зацікавленість історією.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку.
І. Організаційний момент уроку
ІІ . Актуалізація опорних знань
Бесіда
1. Які території окупували Німеччина, Італія, Японія протягом 1939–1942 рр.?
2. Які цілі ставили перед собою агресори, загарбавши території інших країн?
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь.
Здійснюючи агресію в Європі, Азії й Африці, країни Троїстого пакту проводили жорстоку окупаційну політику, яка включала нещадну експлуатацію та пограбування поневолених народів, жахливі знущання, терор і масове винищення населення.
Претенденти на світове панування, взявши за основу расові теорії, проголошували «новий порядок», суть якого зводилася до ліквідації всіляких прав людини та демократичних свобод, до грубого насильства і безправ’я, геноциду щодо «неповноцінних народів» — слов’ян, євреїв, циган.
ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Особливості окупаційного режиму та Рух Опору на окупованих територіях
Робота над поняттями
Учні записують і дають визначення поняттям.
«Н о в и й п о р я д о к» — терористичний режим фашистівв окупованих країнах.
Р у х О п о р у — антифашистський рух в окупованих країнах.
Г о л о к о с т — тотальний геноцид (винищення) нацистами євреїв, зокрема в Україні.
У ч и т е л ь.
План «Ост» 25 травня 1940 р. було подано Гітлеру, який затвердив його як директиву. Цим планом передбачалося колонізувати Радянський Союз і країни Східної Європи, знищити мільйони людей, перетворити на рабів рейху росіян, українців, білорусів, поляків, чехів та інших народів Східної Європи, що залишилися живими. Планувалося виселити протягом 30 років 65 % населення Західної України, 75 % населення Білорусі, 80–85 % поляків з території Польщі, значну частину населення Латвії, Литви, Естонії — загалом 31 млн осіб. Пізніше німецьке керівництво збільшило число осіб, які підлягали виселенню зі Східної Європи, до 46–51 млн. Намічалося на вивільнені землі переселити 10 млн німців, а місцевих жителів, що залишалися (за розрахунками гітлерівців — близько 14 млн), поступово «понімечити». Документинацистського рейху свідчать, що СРСР підлягав розчленуванню і ліквідації. На його території передбачалося утворити чотири рейхскомісаріати — німецькі колоніальні провінції «Остланд», «Україна», «Москва», «Кавказ», управління якими мало здійснюватися спеціальним «східним міністерством» під орудою А. Розенберга.
Сенс «нового порядку», як нацисти називали встановлений ними режим, зводився до ліквідації незалежності і суверенітету всіх демократичних і соціальних здобутків, безмежної економічної експлуатації і свавілля окупантів.
Економіку всіх поневолених країн було поставлено на службу загарбникам. Промисловість працювала на замовлення окупантів.
Сільське господарство постачало їх продовольством, робоча сила використовувалася на будівництві воєнних об’єктів.
Мільйони жителів Європи були примусово вигнані на працю доНімеччини. Ближче до кінця війни нестача робітників стала настільки гострою, що нацисти використовували навіть працю дітей.
Для утримання населення в покорі широко використовувалася система заручництва і масових екзекуцій. Символами цієї політики було повне знищення жителів сіл Орадур у Франції, Лідице в Чехословаччині,Катинь у Білорусі. Протягом окупації в республіках Прибалтики, Білорусі, Україні, Російській Федерації гітлерівці знищили понад 10 млн чоловіків, жінок, дітей. Нацистський режим демонстрував всьому світові свою антилюдську сутність.
Історія ніколи не пробачить фашизму ці нелюдські злочини, що іменувалися «новим порядком».
Запитання і завдання
Назвіть основні складові частини «нового порядку».
Робота з джерелами інформації
Комюніке Французького Національного комітету про звірства гітлерівців 23 липня 1942 р.
«3 жовтня 1941 р. Німеччина почала застосовувати у Франції свої звичайні методи насильства… Зараз немає можливості встанОвити, скільки французів стало жертвами цих методів… Серед методів насильства, які застосовують німці, можна вказати:
1. Масові страти заложників. Після першої страти заложників у Нанті в жовтні 1941 р. по всій окупованій території Франції поширилася практика страти від п’ятдесяти до ста французів-заложників за кожного вбитого німця.
2. Насильницьке супроводження французькими цивільними особами німецьких військових ешелонів. Після випадку, що стався біля Каена з одним німецьким ешелоном, навантаженим зброєю, було вирішено, що надалі французьких цивільних осіб будуть силою розміщати в кожному німецькому поїзді. Так, тридцять цивільних громадян загинули, коли один ешелон зійшов з рейок біля
Віра.
3. Масові заслання… Тисячі осіб, що перебували в концентраційних таборах Паризького району, насамперед євреї, були відправлені групами по п’ятсот чоловік до Польщі й окупованої Росії.
4. Репресії щодо сімей так званих саботажників…»
Запитання до документа
Які методи насильства застосовували гітлерівці стосовно цивільного населення Франції?
У ч и т е л ь.
Рух Опору — боротьба демократичних сил в окупованих країнах проти загарбників, який можна поділити на два напрями — національний і комуністичний. Якщо в країнах Західної Європи ці два напрями у роки війни співпрацювали, то у Центральній та Південно-Східній Європі його представники, як правило, одночасно боролися з фашизмом і воювали між собою.
Форми його були різноманітними. В одних випадках це були збирання і передача союзникам цінної інформації, в інших — саботаж, зрив воєнних постачань, порушення ритму військового виробництва, диверсії. В ці ж роки з’являються перші партизанські загони у Польщі, Югославії, Албанії, Греції. Одним із перших актів європейського руху Опору стало повстання у варшавському гетто 1943 р. Майже місяць погано озброєні жителі гетто, приречені на знищення, билися з німецькими військами.
На території, окупованій Японією, становище було дещо іншим. В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Бірма, Індонезія і Філіппіни до війни не мали незалежності. Японська окупація означала лише зміну метрополії. Більше того, деякий час народи цих країн сподівалися, що з рук Японії вони отримають незалежність; адже для виправдання своїх завоювань вона висувала гасло «Азія для азіатів».
Але ця ілюзія швидко розвіялася. Японський окупаційний режим виявився набагато жорстокішим за колоніальний. Антияпонський рух виник у Бірмі, Малайзії, Індонезії і на Філіппінах.
Робота з таблицею
Країна
Течії руху Опору
Національна
Комуністична
Франція
Організація «Вільна Франція» на чолі з генералом Ш. де Голлем.
Створення у країні розгалуженої агентурно-диверсійної мережі.
Листопад 1942 р. — угода Ш. де Голля з компартією про спільні дії.
Травень 1943 р. — створення Національної ради Опору.
Червень 1943 р. — створення Французького комітету національного
Визволення (ФКНВ), який оголосив себе урядом
Комуністична партія Франції (КПФ).
Створення партизанських загонів (макі).
Вересень 1943 р. — створення Паризького комітету визволення
Особливість французького руху Опору: тісна співпраця всіх течій
Югославія
Організація четників генерала Д. Михайловича (чета — загін)
Народно-визвольна армія під командуванням
Й. Броз Тіто
Особливість руху Опору в Югославії: протиборство між течіями руху Опору
Польща
Емігрантський уряд у Лондоні і підпорядкована йому Армія Крайова
під командуванням генерала Бур-Комаровського
Польська робітнича партія і створена нею
Армія Людова
Особливості руху Опору в Польщі
Значний авторитет серед населення Армії Крайової, керованої з Лондона емігрантським урядом, та Армії Людової, створеної Польською робітничою партією (комуністичною). Існування серйозних розбіжностей між двома силами Опору
Запитання і завдання
Чим рух Опору в Польщі відрізнявся від руху Опору в Югославії та Франції?
У ч и т е л ь. Найбільшого розмаху партизанський рух досяг на території України, Білорусії, у західних районах Росії. Умови Партизанські загони Підпільні організації
Форми боротьби
Початок 30-х рр. — створення в західних районах СРСР таємних партизанських баз на випадок війни.
• 1937– 1939 рр. — повна ліквідація секретних баз;
• підозріле ставлення Л. Берія до народного Партизанського руху
• Стихійні,народні, привладні (прорадянські);
• чекістські, творені зі співробітників Органів контррозвідки;
• національні (Українська повстанська армія) — антирадянські
К о л а б о р а ц і о н і с т и — представники місцевого населення, які співпрацюють з окупаційною владою.
Висновок.
Патріотичний та антинацистський рух Опору відіграв визначну роль у перемозі над фашизмом. І хоча його учасники обирали різноманітні форми і засоби боротьби проти ворога за свободу і незалежність своїх країн, їхня діяльність суттєво послаблювала ворога і наближала перемогу.
Бесіда
1. У чому полягав план «Ост»?
2. Визначте особливості «нового порядку» в окупованих країнах Європи.
3. Охарактеризуйте рух Опору в окупованих країнах на прикладі однієї країни.
4. Чим пояснюється участь у русі Опору різноманітних прошарків населення незалежно від політичних і релігійних переконань?
Голокост
Слово «г о л о к о с т » означає катастрофу, або знищення єврейського народу в роки Другої світової війни.
У ч и т е л ь.
«Новий порядок» передбачав здійснення особливої расової політики, жертвами якої стали євреї, цигани, а згодом і слов’янське населення Східної Європи. 1942 р. керівництво Німеччини прийняло рішення про початок фізичного знищення всіх євреїв у Європі. По всій території країни запрацювали «фабрики смерті», концентраційні табори, найбільшими з яких були Освенцім (з травня 1940 до січня 1945 р. тут було знищено понад 4 млн осіб), Майданек (тут загинули 1,5 млн в’язнів), Треблінка на території Польщі; Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен і Равенсбрюк у Німеччині; Маутхаузен в Австрії. Серед ув’язнених були військовополонені, цивільне населення, учасники руху Опору. Загалом у концтаборах опинилося 18 млн чоловік, 12 млн з яких були знищені. Серед загиблих євреї становили 6 млн осіб. Тільки в Бабиному Яру окупанти знищили 195 тис. чоловік, 150 тис. з яких були євреями. Криваві погроми провадили спеціально створені зондер-команди.
Робота з документом
Документ 1
За свідченням Янкеля Верніка, якому вдалося вийти живим з пекла Треблінки, знищення людей (насамперед євреїв) відбувалося так: «До камер розміром у 25 квадратних метрів впускали від 450 до 500 чоловік. Було страшенно тісно. Один напирав на іншого.
Заносили дітей, гадаючи, що цим врятують їх. На шляху до смерті в’язнів били, штовхали прикладами, а також залізними палицями.
На них пускали собак, які, гавкаючи, кусалися й кидалися на жертви. Кожен з криком, рятуючись від ударів і собак, сам поспішав в обійми смерті — біг у газову камеру. Ті, що були сильніші, переносили слабших. Шум тривав недовго. Двері з тріском зачинялися, камера ставала могилою. Далі пускали мотор і з’єднували з вихлопними трубами, 15 хвилин — і всі були мертві, навіть не лежали, бо це було неможливо. Стояли, падаючи один на одного.
Вже не кричали. Матері і діти у смертних обіймах…»
У ч и т е л ь.
Після двох років панування гітлерівців у Галичині, у Львові та інших містах Східної Галичини євреїв тут майже не залишилось, усі вони загинули у львівському гетто, Яновському таборі та інших концтаборах. Наприклад, єврейська громада Львова, яка існувала тут ще із XIII ст., до війни налічувала 160 тис. чоловік.
Після звільнення міста в 1944 р. нарахували, за одними даними, 800, за іншими — 300 осіб єврейського населення. Усього на окупованій території колишнього Радянського Союзу, за підрахунками доктора Арадо, директора Інституту Пам’яті жертв нацизму й героїв Опору Яд Ва-Шем в Ізраїлі, до війни проживало 2,75–2,9 млн євреїв. Після війни в живих залишилося кілька десятків тисяч.
Лише в Ізраїлі загинуло не менше 1,5 млн чоловік єврейської національності. Серед них були видатні вчені, духовні особи, уславлені лікарі, юристи, діячі мистецтва — художники, письменники, музиканти, які збагатили науку і культуру не тільки свого народу, а й усієї Європи, цивілізацію всього світу.
Вправа «Щоденники розповідають»
Об’єднати учнів у малі групи.
Прочитати уривок зі щоденника єврейської дівчини часів окупації (документ). Обговорити документ і надати відповіді на запитання до нього.
Документ 2
«Один з поліцейських був дуже роздратований і сказав: “…Ніхто з єврейських дітей більше не має права тримати велосипед. І на хліб євреї теж не мають право; вони повинні не жерти все, а залишати їжу для солдат”. А потім вони прийшли й забрали столове срібло, килими, картини, венеціанське дзеркало, мій фотоапарат…»
«…Прийшов до нас селянин із Крайно і розповів, що доньку нашого сусіди застрелили, тому що вона йшла після сьомої вечора».
Запитання
1. Що можна сказати про автора?
2. Що ви думаєте про соціальний статус родини автора?
4. Як би ви почувалися в такій ситуації?
5. У якій країні та в які роки могли відбуватися описані події?
6. Які думки виникли після прочитання щоденника?
Обговорення за пропонованими запитаннями дає можливість шляхом критичного аналізу джерела не лише висвітлити історичне тло Європи періоду Другої світової війни, але й створити ситуацію «занурення у час».
Сталінградська битва. Битва на Курській дузі
У ч и т е л ь.
Сталінградська битва стала переломною подією у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні. Після Харківської катастрофи 1942 року Гітлер вирішив захопити Сталінград. Спочатку наступ німців був надзвичайно вдалим. 23 серпня 1942 року німецькі війська вийшли на берег Волги в районі Сталінграду. 12 вересня розгорілись бої за Сталінград. Впродовж вересня–листопада в місті тривали запеклі бої. З кожної сторони у бойових діях участь брали близько 1,5 млн солдатів.
У межах операції «Уран» 19 листопада 1942 р. о 7:30 ранку після артилерійського обстрілу піхотні частини Червоної армії за підтримки танків та авіації прорвали на флангах оборону німецької армії. За 4 доби вони зустрілись біля міста Калач. В оточенні опинилось до 330 тисяч німецьких вояків під командуванням генерал-фельдмаршала Фрідріха Паулюса.
Після 22 січня 1943 р. Червоній армії вдалося розчленувати 6-ту армію. 31 січня командувач армії Паулюс, якому Гітлер присвоїв звання фельдмаршала, натякаючи на необхідність самогубства, здався у полон. Загалом у полон потрапило більше 90 тисяч солдатів та офіцерів. Після Сталінграда німці остаточно втратили стратегічну ініціативу.
У ч и т е л ь.
5 липня 1943 р. німецькі ударні угруповання за планом операції «Цитадель» почали наступ на Курськ з районів Орла і Бєлгорода. «Після вашої перемоги весь світ зрозуміє, наскільки даремно опиратися німецькій зброї», — казав Гітлер напередодні битви.
Спроба прорватись 9 липня танковою атакою через Прохорівку на Курськ виявилася невдалою.
За даними радянських джерел, вермахт втратив у Курській битві 30 дивізій, зокрема 7 танкових, понад 500 тис. солдатів і офіцерів, 1,5 тис. танків, понад 3,7 тис. літаків, 3 тис. гармат.
У ч и т е л ь. Німці не змогли прорвати оборону Червоної армії на південному фланзі Курської дуги і були вимушені перейти до оборони. Розвиваючи наступ, радянські сухопутні війська, підтримувані з повітря, до 23 серпня 1943 р. відкинули супротивника на захід на 140–150 км, звільнили Орел, Бєлгород і Харків.
Увечері 5 серпня 1943 р. в Москві вперше пролунав артилерійський салют на честь звільнення Орла і Бєлгорода (12 залпів зі 120 гармат).
«Три величезних битви за Курськ, Орел і Харків, проведені протягом двох місяців, ознаменували катастрофу німецької армії на Східному фронті», — зазначив У. Черчілль.
Висновок. Після перемоги на Курській дузі стався корінний перелом у війні. Німецьке командування зазнало поразки у своїй спробі повернути втрачену ініціативу і було вимушене перейти до оборони.
Наступальні операції Червоної армії. Визволення території СРСР, перенесення військових дій у Центральну та Східну Європу
У ч и т е л ь.
У серпні 1943 р. контрнаступ радянських військ переріс у загальний наступ від м. Великі Луки до берегів Чорного моря — наступали вісім фронтів на лінії 2 000 км. Улітку-восени були звільнені Донбас, Лівобережна Україна, східна частина Білорусії, почалося визволення Правобережної України.
Ворог був змушений відходити за Дніпро, де спорудив оборонні укріплення під назвою «Східний вал». У ході битви за Дніпро, яка тривала з серпня до грудня 1943 р., було звільнено 160 міст України, у тому числі й столиця республіки м. Київ.
У ч и т е л ь.
Наприкінці 1944 р. територію СРСР було звільнено. Радянська армія вступила на територію Європи.
1944 р. — рік визволення Європи від нацизму і фашизму.
У Румунії 23 серпня 1944 року стався державний переворот проти Антонеску. Румунія оголосила війну Німеччині. У Бухаресті розпочалося повстання. 31 серпня радянські війська увійшли до Бухареста. Румунська армія перейшла на бік СРСР. 22 вересня радянські війська досягли румуно-угорського кордону. Майже вся Румунія була звільнена.
5 вересня 1944 року Радянський уряд оголосив, що він вступає у війну з Болгарією. 8 вересня радянські війська вступили на територію Болгарії. 9 вересня в Софії почалось повстання. 9 вересня радянська армія призупинила просування в Болгарії, яка через деякий час оголосила війну Німеччині. Жоден радянський солдат не загинув.
28 вересня розпочався наступ на Белград спільно з силами НВАЮ, болгарської армії. 14 жовтня почались бої за Белград, який було звільнено 20 жовтня. В результаті операції втрати сторін становили: з німецької сторони — 26 тис., антифашистських сил — 7 тисяч.
Із 6 до 28 жовтня проводилась Дебреценська операція, у результаті якої була звільнена Східна Угорщина. 29 жовтня почався наступ на Будапешт. 2 листопада радянські війська підійшли до міста, але захопити його не вдалось. Почалося оточення Будапешта.
Проте лише 13 лютого 1945 р. Будапешт було взято. Було вбито і полонено 180 тис німецьких солдат і офіцерів. Втрати радянської армії становили від 80 до 100 тис.
У липні 1944 р. на території Польщі, визволеній радянськими військами, був створений Польський комітет національного визволення.
Спираючись на Червону Армію і Першу Польську армію у СРСР, ПКНВ не допустив до влади представників емігрантського уряду.
1 серпня 1944 р. Армія Крайова підняла повстання у Варшаві. Радянська Армія зупинила наступ і не допомогла повстанцям.
2 жовтня повстання припинилось. Всі повстанці були знищені або потрапили в полон. 150 тис. мирних варшавян було знищено, 520 тис. — вигнано з міста.
Робота з джерелом інформації
Із листа Й. Сталіна В. Черчіллю 16 серпня 1944 р.
«Після бесіди з П. Миколайчиком я наказав, щоб командування Червоної Армії інтенсивно скидало зброю в район Варшави. Було також скинуто парашутиста-зв’язкового, котрий, як доповідає командування, не досяг мети, оскільки був убитий німцями. Надалі, ознайомившись ближче з варшавською справою, я переконався, що варшавська акція є безглуздою, страшною авантюрою, яка коштує населенню великих жертв. Цього не сталося б, якби радянське командування було поінформоване до початку варшавської акції і якби поляки підтримували з останнім контакт.
За становища, що склалося, радянське командування дійшло висновку, що воно повинно відмежуватися від варшавської авантюри, бо не може нести ані прямої, ані непрямої відповідальності за варшавську акцію».
Запитання
1. Яку позицію посіло радянське керівництво щодо польського повстання?
2. Які це мало наслідки для польського народу?
У ч и т е л ь. 12 січня 1945 р. розпочалась Вісло-Одерська операція. До 3 лютого була звільнена територія вся Польща та захоплений плацдарм на Одері. Ця операція увійшла в історію як найшвидша. Втрати німців становили 250 тис., радянських військ — 45 тис. осіб.
V. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Що таке рух Опору? Який характер він мав?
2. Які верстви населення і чому брали участь у русі Опору?
3. Назвіть країни, у яких рух Опору був масовим.
4. Внаслідок яких операцій 1944 р. була звільнена територія СРСР?
5. У яких країнах було повалено фашистський режим?
VІ. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Підготувати повідомлення: «В. Черчілль», «Ф. Рузвельт», «Й. Сталін», «Г. Жуков», «К. Рокоссовський», «Ш. де Голль», «Д. Ейзенхауер», «О. Василевський».
Окупаційний режим у країнах Європи. Голокост. Воєнні події 1943 р. Визволення території СРСР
Мета: характеризувати особливості окупаційного режиму та Руху Опору на окупованих територіях, його політичну орієнтацію та форми боротьби; пояснювати причини переходу військової ініціативи до радянських військ у 1943 р., працювати з поняттями «новий порядок», «Рух Опору», «Голокост», «колабораціонізм»; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, встановлювати
причиново-наслідкові зв’язки, висловлювати власну точку зору; виховувати в учнів толерантність, повагу до людей різних національностей, зацікавленість історією.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Хід уроку.
І. Організаційний момент уроку
ІІ . Актуалізація опорних знань
Бесіда
1. Які території окупували Німеччина, Італія, Японія протягом 1939–1942 рр.?
2. Які цілі ставили перед собою агресори, загарбавши території інших країн?
ІІІ . Мотивація навчальної діяльності
У ч и т е л ь.
Здійснюючи агресію в Європі, Азії й Африці, країни Троїстого пакту проводили жорстоку окупаційну політику, яка включала нещадну експлуатацію та пограбування поневолених народів, жахливі знущання, терор і масове винищення населення.
Претенденти на світове панування, взявши за основу расові теорії, проголошували «новий порядок», суть якого зводилася до ліквідації всіляких прав людини та демократичних свобод, до грубого насильства і безправ’я, геноциду щодо «неповноцінних народів» — слов’ян, євреїв, циган.
ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
Особливості окупаційного режиму та Рух Опору на окупованих територіях
Робота над поняттями
Учні записують і дають визначення поняттям.
«Н о в и й п о р я д о к» — терористичний режим фашистівв окупованих країнах.
Р у х О п о р у — антифашистський рух в окупованих країнах.
Г о л о к о с т — тотальний геноцид (винищення) нацистами євреїв, зокрема в Україні.
У ч и т е л ь.
План «Ост» 25 травня 1940 р. було подано Гітлеру, який затвердив його як директиву. Цим планом передбачалося колонізувати Радянський Союз і країни Східної Європи, знищити мільйони людей, перетворити на рабів рейху росіян, українців, білорусів, поляків, чехів та інших народів Східної Європи, що залишилися живими. Планувалося виселити протягом 30 років 65 % населення Західної України, 75 % населення Білорусі, 80–85 % поляків з території Польщі, значну частину населення Латвії, Литви, Естонії — загалом 31 млн осіб. Пізніше німецьке керівництво збільшило число осіб, які підлягали виселенню зі Східної Європи, до 46–51 млн. Намічалося на вивільнені землі переселити 10 млн німців, а місцевих жителів, що залишалися (за розрахунками гітлерівців — близько 14 млн), поступово «понімечити». Документинацистського рейху свідчать, що СРСР підлягав розчленуванню і ліквідації. На його території передбачалося утворити чотири рейхскомісаріати — німецькі колоніальні провінції «Остланд», «Україна», «Москва», «Кавказ», управління якими мало здійснюватися спеціальним «східним міністерством» під орудою А. Розенберга.
Сенс «нового порядку», як нацисти називали встановлений ними режим, зводився до ліквідації незалежності і суверенітету всіх демократичних і соціальних здобутків, безмежної економічної експлуатації і свавілля окупантів.
Економіку всіх поневолених країн було поставлено на службу загарбникам. Промисловість працювала на замовлення окупантів.
Сільське господарство постачало їх продовольством, робоча сила використовувалася на будівництві воєнних об’єктів.
Мільйони жителів Європи були примусово вигнані на працю доНімеччини. Ближче до кінця війни нестача робітників стала настільки гострою, що нацисти використовували навіть працю дітей.
Для утримання населення в покорі широко використовувалася система заручництва і масових екзекуцій. Символами цієї політики було повне знищення жителів сіл Орадур у Франції, Лідице в Чехословаччині,Катинь у Білорусі. Протягом окупації в республіках Прибалтики, Білорусі, Україні, Російській Федерації гітлерівці знищили понад 10 млн чоловіків, жінок, дітей. Нацистський режим демонстрував всьому світові свою антилюдську сутність.
Історія ніколи не пробачить фашизму ці нелюдські злочини, що іменувалися «новим порядком».
Запитання і завдання
Назвіть основні складові частини «нового порядку».
Робота з джерелами інформації
Комюніке Французького Національного комітету про звірства гітлерівців 23 липня 1942 р.
«3 жовтня 1941 р. Німеччина почала застосовувати у Франції свої звичайні методи насильства… Зараз немає можливості встанОвити, скільки французів стало жертвами цих методів… Серед методів насильства, які застосовують німці, можна вказати:
1. Масові страти заложників. Після першої страти заложників у Нанті в жовтні 1941 р. по всій окупованій території Франції поширилася практика страти від п’ятдесяти до ста французів-заложників за кожного вбитого німця.
2. Насильницьке супроводження французькими цивільними особами німецьких військових ешелонів. Після випадку, що стався біля Каена з одним німецьким ешелоном, навантаженим зброєю, було вирішено, що надалі французьких цивільних осіб будуть силою розміщати в кожному німецькому поїзді. Так, тридцять цивільних громадян загинули, коли один ешелон зійшов з рейок біля
Віра.
3. Масові заслання… Тисячі осіб, що перебували в концентраційних таборах Паризького району, насамперед євреї, були відправлені групами по п’ятсот чоловік до Польщі й окупованої Росії.
4. Репресії щодо сімей так званих саботажників…»
Запитання до документа
Які методи насильства застосовували гітлерівці стосовно цивільного населення Франції?
У ч и т е л ь.
Рух Опору — боротьба демократичних сил в окупованих країнах проти загарбників, який можна поділити на два напрями — національний і комуністичний. Якщо в країнах Західної Європи ці два напрями у роки війни співпрацювали, то у Центральній та Південно-Східній Європі його представники, як правило, одночасно боролися з фашизмом і воювали між собою.
Форми його були різноманітними. В одних випадках це були збирання і передача союзникам цінної інформації, в інших — саботаж, зрив воєнних постачань, порушення ритму військового виробництва, диверсії. В ці ж роки з’являються перші партизанські загони у Польщі, Югославії, Албанії, Греції. Одним із перших актів європейського руху Опору стало повстання у варшавському гетто 1943 р. Майже місяць погано озброєні жителі гетто, приречені на знищення, билися з німецькими військами.
На території, окупованій Японією, становище було дещо іншим. В’єтнам, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Бірма, Індонезія і Філіппіни до війни не мали незалежності. Японська окупація означала лише зміну метрополії. Більше того, деякий час народи цих країн сподівалися, що з рук Японії вони отримають незалежність; адже для виправдання своїх завоювань вона висувала гасло «Азія для азіатів».
Але ця ілюзія швидко розвіялася. Японський окупаційний режим виявився набагато жорстокішим за колоніальний. Антияпонський рух виник у Бірмі, Малайзії, Індонезії і на Філіппінах.
Робота з таблицею
Країна
Течії руху Опору
Національна
Комуністична
Франція
Організація «Вільна Франція» на чолі з генералом Ш. де Голлем.
Створення у країні розгалуженої агентурно-диверсійної мережі.
Листопад 1942 р. — угода Ш. де Голля з компартією про спільні дії.
Травень 1943 р. — створення Національної ради Опору.
Червень 1943 р. — створення Французького комітету національного
Визволення (ФКНВ), який оголосив себе урядом
Комуністична партія Франції (КПФ).
Створення партизанських загонів (макі).
Вересень 1943 р. — створення Паризького комітету визволення
Особливість французького руху Опору: тісна співпраця всіх течій
Югославія
Організація четників генерала Д. Михайловича (чета — загін)
Народно-визвольна армія під командуванням
Й. Броз Тіто
Особливість руху Опору в Югославії: протиборство між течіями руху Опору
Польща
Емігрантський уряд у Лондоні і підпорядкована йому Армія Крайова
під командуванням генерала Бур-Комаровського
Польська робітнича партія і створена нею
Армія Людова
Особливості руху Опору в Польщі
Значний авторитет серед населення Армії Крайової, керованої з Лондона емігрантським урядом, та Армії Людової, створеної Польською робітничою партією (комуністичною). Існування серйозних розбіжностей між двома силами Опору
Запитання і завдання
Чим рух Опору в Польщі відрізнявся від руху Опору в Югославії та Франції?
У ч и т е л ь. Найбільшого розмаху партизанський рух досяг на території України, Білорусії, у західних районах Росії. Умови Партизанські загони Підпільні організації
Форми боротьби
Початок 30-х рр. — створення в західних районах СРСР таємних партизанських баз на випадок війни.
• 1937– 1939 рр. — повна ліквідація секретних баз;
• підозріле ставлення Л. Берія до народного Партизанського руху
• Стихійні,народні, привладні (прорадянські);
• чекістські, творені зі співробітників Органів контррозвідки;
• національні (Українська повстанська армія) — антирадянські
К о л а б о р а ц і о н і с т и — представники місцевого населення, які співпрацюють з окупаційною владою.
Висновок.
Патріотичний та антинацистський рух Опору відіграв визначну роль у перемозі над фашизмом. І хоча його учасники обирали різноманітні форми і засоби боротьби проти ворога за свободу і незалежність своїх країн, їхня діяльність суттєво послаблювала ворога і наближала перемогу.
Бесіда
1. У чому полягав план «Ост»?
2. Визначте особливості «нового порядку» в окупованих країнах Європи.
3. Охарактеризуйте рух Опору в окупованих країнах на прикладі однієї країни.
4. Чим пояснюється участь у русі Опору різноманітних прошарків населення незалежно від політичних і релігійних переконань?
Голокост
Слово «г о л о к о с т » означає катастрофу, або знищення єврейського народу в роки Другої світової війни.
У ч и т е л ь.
«Новий порядок» передбачав здійснення особливої расової політики, жертвами якої стали євреї, цигани, а згодом і слов’янське населення Східної Європи. 1942 р. керівництво Німеччини прийняло рішення про початок фізичного знищення всіх євреїв у Європі. По всій території країни запрацювали «фабрики смерті», концентраційні табори, найбільшими з яких були Освенцім (з травня 1940 до січня 1945 р. тут було знищено понад 4 млн осіб), Майданек (тут загинули 1,5 млн в’язнів), Треблінка на території Польщі; Дахау, Бухенвальд, Заксенгаузен і Равенсбрюк у Німеччині; Маутхаузен в Австрії. Серед ув’язнених були військовополонені, цивільне населення, учасники руху Опору. Загалом у концтаборах опинилося 18 млн чоловік, 12 млн з яких були знищені. Серед загиблих євреї становили 6 млн осіб. Тільки в Бабиному Яру окупанти знищили 195 тис. чоловік, 150 тис. з яких були євреями. Криваві погроми провадили спеціально створені зондер-команди.
Робота з документом
Документ 1
За свідченням Янкеля Верніка, якому вдалося вийти живим з пекла Треблінки, знищення людей (насамперед євреїв) відбувалося так: «До камер розміром у 25 квадратних метрів впускали від 450 до 500 чоловік. Було страшенно тісно. Один напирав на іншого.
Заносили дітей, гадаючи, що цим врятують їх. На шляху до смерті в’язнів били, штовхали прикладами, а також залізними палицями.
На них пускали собак, які, гавкаючи, кусалися й кидалися на жертви. Кожен з криком, рятуючись від ударів і собак, сам поспішав в обійми смерті — біг у газову камеру. Ті, що були сильніші, переносили слабших. Шум тривав недовго. Двері з тріском зачинялися, камера ставала могилою. Далі пускали мотор і з’єднували з вихлопними трубами, 15 хвилин — і всі були мертві, навіть не лежали, бо це було неможливо. Стояли, падаючи один на одного.
Вже не кричали. Матері і діти у смертних обіймах…»
У ч и т е л ь.
Після двох років панування гітлерівців у Галичині, у Львові та інших містах Східної Галичини євреїв тут майже не залишилось, усі вони загинули у львівському гетто, Яновському таборі та інших концтаборах. Наприклад, єврейська громада Львова, яка існувала тут ще із XIII ст., до війни налічувала 160 тис. чоловік.
Після звільнення міста в 1944 р. нарахували, за одними даними, 800, за іншими — 300 осіб єврейського населення. Усього на окупованій території колишнього Радянського Союзу, за підрахунками доктора Арадо, директора Інституту Пам’яті жертв нацизму й героїв Опору Яд Ва-Шем в Ізраїлі, до війни проживало 2,75–2,9 млн євреїв. Після війни в живих залишилося кілька десятків тисяч.
Лише в Ізраїлі загинуло не менше 1,5 млн чоловік єврейської національності. Серед них були видатні вчені, духовні особи, уславлені лікарі, юристи, діячі мистецтва — художники, письменники, музиканти, які збагатили науку і культуру не тільки свого народу, а й усієї Європи, цивілізацію всього світу.
Вправа «Щоденники розповідають»
Об’єднати учнів у малі групи.
Прочитати уривок зі щоденника єврейської дівчини часів окупації (документ). Обговорити документ і надати відповіді на запитання до нього.
Документ 2
«Один з поліцейських був дуже роздратований і сказав: “…Ніхто з єврейських дітей більше не має права тримати велосипед. І на хліб євреї теж не мають право; вони повинні не жерти все, а залишати їжу для солдат”. А потім вони прийшли й забрали столове срібло, килими, картини, венеціанське дзеркало, мій фотоапарат…»
«…Прийшов до нас селянин із Крайно і розповів, що доньку нашого сусіди застрелили, тому що вона йшла після сьомої вечора».
Запитання
1. Що можна сказати про автора?
2. Що ви думаєте про соціальний статус родини автора?
4. Як би ви почувалися в такій ситуації?
5. У якій країні та в які роки могли відбуватися описані події?
6. Які думки виникли після прочитання щоденника?
Обговорення за пропонованими запитаннями дає можливість шляхом критичного аналізу джерела не лише висвітлити історичне тло Європи періоду Другої світової війни, але й створити ситуацію «занурення у час».
Сталінградська битва. Битва на Курській дузі
У ч и т е л ь.
Сталінградська битва стала переломною подією у Великій Вітчизняній і Другій світовій війні. Після Харківської катастрофи 1942 року Гітлер вирішив захопити Сталінград. Спочатку наступ німців був надзвичайно вдалим. 23 серпня 1942 року німецькі війська вийшли на берег Волги в районі Сталінграду. 12 вересня розгорілись бої за Сталінград. Впродовж вересня–листопада в місті тривали запеклі бої. З кожної сторони у бойових діях участь брали близько 1,5 млн солдатів.
У межах операції «Уран» 19 листопада 1942 р. о 7:30 ранку після артилерійського обстрілу піхотні частини Червоної армії за підтримки танків та авіації прорвали на флангах оборону німецької армії. За 4 доби вони зустрілись біля міста Калач. В оточенні опинилось до 330 тисяч німецьких вояків під командуванням генерал-фельдмаршала Фрідріха Паулюса.
Після 22 січня 1943 р. Червоній армії вдалося розчленувати 6-ту армію. 31 січня командувач армії Паулюс, якому Гітлер присвоїв звання фельдмаршала, натякаючи на необхідність самогубства, здався у полон. Загалом у полон потрапило більше 90 тисяч солдатів та офіцерів. Після Сталінграда німці остаточно втратили стратегічну ініціативу.
У ч и т е л ь.
5 липня 1943 р. німецькі ударні угруповання за планом операції «Цитадель» почали наступ на Курськ з районів Орла і Бєлгорода. «Після вашої перемоги весь світ зрозуміє, наскільки даремно опиратися німецькій зброї», — казав Гітлер напередодні битви.
Спроба прорватись 9 липня танковою атакою через Прохорівку на Курськ виявилася невдалою.
За даними радянських джерел, вермахт втратив у Курській битві 30 дивізій, зокрема 7 танкових, понад 500 тис. солдатів і офіцерів, 1,5 тис. танків, понад 3,7 тис. літаків, 3 тис. гармат.
У ч и т е л ь. Німці не змогли прорвати оборону Червоної армії на південному фланзі Курської дуги і були вимушені перейти до оборони. Розвиваючи наступ, радянські сухопутні війська, підтримувані з повітря, до 23 серпня 1943 р. відкинули супротивника на захід на 140–150 км, звільнили Орел, Бєлгород і Харків.
Увечері 5 серпня 1943 р. в Москві вперше пролунав артилерійський салют на честь звільнення Орла і Бєлгорода (12 залпів зі 120 гармат).
«Три величезних битви за Курськ, Орел і Харків, проведені протягом двох місяців, ознаменували катастрофу німецької армії на Східному фронті», — зазначив У. Черчілль.
Висновок. Після перемоги на Курській дузі стався корінний перелом у війні. Німецьке командування зазнало поразки у своїй спробі повернути втрачену ініціативу і було вимушене перейти до оборони.
Наступальні операції Червоної армії. Визволення території СРСР, перенесення військових дій у Центральну та Східну Європу
У ч и т е л ь.
У серпні 1943 р. контрнаступ радянських військ переріс у загальний наступ від м. Великі Луки до берегів Чорного моря — наступали вісім фронтів на лінії 2 000 км. Улітку-восени були звільнені Донбас, Лівобережна Україна, східна частина Білорусії, почалося визволення Правобережної України.
Ворог був змушений відходити за Дніпро, де спорудив оборонні укріплення під назвою «Східний вал». У ході битви за Дніпро, яка тривала з серпня до грудня 1943 р., було звільнено 160 міст України, у тому числі й столиця республіки м. Київ.
У ч и т е л ь.
Наприкінці 1944 р. територію СРСР було звільнено. Радянська армія вступила на територію Європи.
1944 р. — рік визволення Європи від нацизму і фашизму.
У Румунії 23 серпня 1944 року стався державний переворот проти Антонеску. Румунія оголосила війну Німеччині. У Бухаресті розпочалося повстання. 31 серпня радянські війська увійшли до Бухареста. Румунська армія перейшла на бік СРСР. 22 вересня радянські війська досягли румуно-угорського кордону. Майже вся Румунія була звільнена.
5 вересня 1944 року Радянський уряд оголосив, що він вступає у війну з Болгарією. 8 вересня радянські війська вступили на територію Болгарії. 9 вересня в Софії почалось повстання. 9 вересня радянська армія призупинила просування в Болгарії, яка через деякий час оголосила війну Німеччині. Жоден радянський солдат не загинув.
28 вересня розпочався наступ на Белград спільно з силами НВАЮ, болгарської армії. 14 жовтня почались бої за Белград, який було звільнено 20 жовтня. В результаті операції втрати сторін становили: з німецької сторони — 26 тис., антифашистських сил — 7 тисяч.
Із 6 до 28 жовтня проводилась Дебреценська операція, у результаті якої була звільнена Східна Угорщина. 29 жовтня почався наступ на Будапешт. 2 листопада радянські війська підійшли до міста, але захопити його не вдалось. Почалося оточення Будапешта.
Проте лише 13 лютого 1945 р. Будапешт було взято. Було вбито і полонено 180 тис німецьких солдат і офіцерів. Втрати радянської армії становили від 80 до 100 тис.
У липні 1944 р. на території Польщі, визволеній радянськими військами, був створений Польський комітет національного визволення.
Спираючись на Червону Армію і Першу Польську армію у СРСР, ПКНВ не допустив до влади представників емігрантського уряду.
1 серпня 1944 р. Армія Крайова підняла повстання у Варшаві. Радянська Армія зупинила наступ і не допомогла повстанцям.
2 жовтня повстання припинилось. Всі повстанці були знищені або потрапили в полон. 150 тис. мирних варшавян було знищено, 520 тис. — вигнано з міста.
Робота з джерелом інформації
Із листа Й. Сталіна В. Черчіллю 16 серпня 1944 р.
«Після бесіди з П. Миколайчиком я наказав, щоб командування Червоної Армії інтенсивно скидало зброю в район Варшави. Було також скинуто парашутиста-зв’язкового, котрий, як доповідає командування, не досяг мети, оскільки був убитий німцями. Надалі, ознайомившись ближче з варшавською справою, я переконався, що варшавська акція є безглуздою, страшною авантюрою, яка коштує населенню великих жертв. Цього не сталося б, якби радянське командування було поінформоване до початку варшавської акції і якби поляки підтримували з останнім контакт.
За становища, що склалося, радянське командування дійшло висновку, що воно повинно відмежуватися від варшавської авантюри, бо не може нести ані прямої, ані непрямої відповідальності за варшавську акцію».
Запитання
1. Яку позицію посіло радянське керівництво щодо польського повстання?
2. Які це мало наслідки для польського народу?
У ч и т е л ь. 12 січня 1945 р. розпочалась Вісло-Одерська операція. До 3 лютого була звільнена територія вся Польща та захоплений плацдарм на Одері. Ця операція увійшла в історію як найшвидша. Втрати німців становили 250 тис., радянських військ — 45 тис. осіб.
V. Узагальнення та систематизація знань
Бесіда
1. Що таке рух Опору? Який характер він мав?
2. Які верстви населення і чому брали участь у русі Опору?
3. Назвіть країни, у яких рух Опору був масовим.
4. Внаслідок яких операцій 1944 р. була звільнена територія СРСР?
5. У яких країнах було повалено фашистський режим?
VІ. Домашнє завдання
1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
2. Підготувати повідомлення: «В. Черчілль», «Ф. Рузвельт», «Й. Сталін», «Г. Жуков», «К. Рокоссовський», «Ш. де Голль», «Д. Ейзенхауер», «О. Василевський».
Підписатися на:
Дописи (Atom)